Наш біль – Чорнобиль

Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

                       Ліна Костенко

Чорнобиль — рана, що ятрить душу українців 32 роки, не гоїться і болить.    Молоде покоління усвідомлює, яку небезпеку несе радіація для усього живого.

26 квітня в Луцькому НРЦ відбулися тематичні виховні години, приурочені 32 річниці трагедії на ЧАЕС.

Під час виховних заходів учні вчилися застосовувати в повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички, розповідали про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.